Увага! Це архівна версія сайту. Новий сайт ВЕГО «МАМА-86» знаходиться ТУТ

Прес-реліз Громадських слухань

Екологічна безпека в аспекті перспективного розвитку енергетики України

Верховна Рада України, м. Київ, вул. Банкова, 6-8

15 травня 2008 р. Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, за ініціативи Громадських рад при Мінпаливенерго України та при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, проведені Громадські слухання «Екологічна безпека в аспекті перспективного розвитку енергетики України».

Засідання в форматі громадських слухань, організованих комітетом ВРУ з питань ПЕК, було проведено вперше в історії українського парламенту. В слуханнях взяли участь близько 120 учасників, всі бажаючі представники екологічної та енергетичної громадськості мали можливість виступити.

«Роль екологічних громадських організацій щодо забезпечення екологічної та енергетичної безпеки країни полягає в тому, щоб сприяти вдосконаленню державної політики, що стосується енергетики, аби вона забезпечувала екологічно збалансований розвиток України на довгострокову перспективу», — зазначила Ганна Миколаївна Голубовська-Онісімова, голова Громадської ради при Мінприроди, президент ВЕГО «МАМА-86». «Сьогоднішня подія покликана закріпити практику залучення громадськості природоохоронного та енергетичного спрямування до консультацій з урядовцями та науковцями щодо питань перспективного розвитку енергетики», — сказав у вітальному слові Куцан Юлій Григорович, голова Громадської ради при Мінпаливенерго.

На початку засідання, учасники заслухали доповіді:

Олійник Віктор СтепановичОлійника Віктора Степановича, народного депутата України, Голови підкомітету з питань соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи Комітету Верховної ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який надав особливої уваги проблемі утворення відходів в енергетичній галузі, підготовці до прийняття державної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами та утворення спеціального фонду для її фінансування.

Макуха Володимир ОлексійовичМакухи Володимира Олексійовича, заст. міністра палива та енергетики, який описав види і стан техногенного впливу енергетичної галузі на довкілля, у зв’язку з технологічним станом підприємств енергетики. Він зазначив, що найбільший вплив на довкілля здійснюють об’єкти теплоенергетики, водночас, модернізація блоків ТЕС, яка зменшує викиди в атмосферне повітря, відбувається дуже повільно — 2 блоки за 10 років. Він зазначив, що розвитку поновлюваних та альтернативних джерел енергії перешкоджає розпорошеність зусиль, і сьогодні ці види джерел енергії в балансі складають до 1%. Наразі Мінпаливенерго готує спеціальну програму для розвитку цього виду джерел. «Громадськість повинна більш активно залучатися до середньо- і довгострокового планування в енергетиці», — зазначив Макуха.

Лизун Степан ОлексійовичЛизуна Степана Олексійовича, першого заступника міністра охорони навколишнього природного середовища, який наголосив на складності проблеми поводження з газом метаном як важливого екологічного аспекту вугільної галузі, а також неврегульованості процесу застосування нових хімічних речовин у сировинно-обробній галузі, яка обслуговує енергетику. Зі 100 найбільших забруднювачів України близько 30 є підприємствами енергетичного сектору, насамперед, ТЕС. Особливу увагу доповідач приділив впливу ПЕК на найбільш важливу водну артерію України, джерело питної води для більшості населення — транскордонну ріку Дніпро і зазначив, що Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води не виконується, а техногенний тиск на дніпровський басейн зростає.

Відповідаючи на запитання учасників, п. Макуха зазначив, що частка поновлюваних та альтернативних джерел енергії в енергобалансі буде змінюватися в бік збільшення, але в цілому перегляд Енергетичної стратегії залежить від стратегії економічного розвитку України, якої наразі немає. П. Лизун на прикладі екологічної та лісової інспекції системи Мінприроди проілюстрував відповідь на запитання щодо необхідності відділення НАЕР від Мінпаливенерго, щоб контролюючий орган не підпорядковувався структурі, яку він контролює.

Представники громадськості у виступах та під час обговорення зосередилися здебільшого на концептуальному підході до вирішення проблем екологічної та енергетичної безпеки, який, на думку виступаючих, насамперед має базуватися на пріоритеті підвищення енергоефективності та енергозбереження. Представники екологічної громадськості на слуханнях критикували Енергетичну стратегію до 2030 р. і вимагали її перегляду. Плани будівництва 22 нових атомних блоків, половина з яких — на нових, невідомих українцям, площадках, викликає постійне обурення природоохоронних НУО. Розробники визнають, що «дали маху», але, мовляв, все одно ніхто ці реактори будувати не буде, то і не треба хвилюватися. Представники екологів стверджують, що такий вражаюче нереальний і небезпечний план міг народитися тільки за умов концептуальної помилки при формуванні енергетичної стратегії, і що потрібно переглянути основну мету стратегії, аби ефективне використання енергії, а не ріст генерації стало підґрунтям сучасної енергостратегії України.

«Підвищення енергоефективності є життєво важливим для розвитку України, — стверджує Андрій Миколайович Мартинюк, голова координаційної ради МГЕО «Екоклуб» (м. Рівне). — Енергоефективність означає екологізацію, нові робочі місця, покращення обслуговування та загальний розвиток економіки країни. Зрештою, це вимога європейської енергетичної політики. Зараз ефективність використання енергії в Україні втричі нижча, ніж в середньому в країнах Європейського Союзу (ЄС). Навіть економіка сусідніх Росії та Білорусі є менш енергоємною. А в Енергетичній стратегії до 2030 року тільки півтори сторінки присвячені питанням ефективності використання енергоресурсів».

«Екологічна та енергетична безпека в перспективі може бути забезпечена тільки шляхом впровадження сталих технологій, орієнтованих на місцеві ресурси. Перший крок переходу до сталої енергетики — це впровадження комбінованих систем на основі когенераційних установок, з використанням теплових насосів, для забезпечення районів міст електроенергією та теплом. Паралельно повинно відбуватися збільшення частки енергії від сонця, вітру, біомаси. Саме за цим підходом — майбутнє», — переконаний Артур Веніамінович Праховник, директор інституту енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ «КПІ».

«Коли говоримо про екологічну безпеку, то поряд з цим виникають питання енергетичної безпеки, вирішення яких залежить від структури виробництва і постачання енергоресурсів. Останніми роками в Україні був порушений основоположний принцип енергетичної безпеки — не більше 30% в балансі виробництва електроенергії від одного типу джерела — і ядерна енергетика становить у нас близько половини. Залежність від поставок ядерного палива нічим не краща від залежності від поставок газу, особливо в умовах втрати контролю над власником», — відзначила Лідія Олексіївна Мітько, с.н.с. Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова.

«В нашем государстве отсутствует необходимый научно-технический потенциал для того, чтобы выполнять мероприятия по рекультивации радиоактивно загрязнённых территорий и организовать хранение отходов уранового производства с учётом современных экологических и санитарных требований национального и международного законодательства. К тому же, в стране нет реальных механизмов для отображения в государственной политике интересов местных жителей, мнения местных органов самоуправления и рекомендаций общественных организаций. Исходя из того, что происходит в Днепродзержинске, планы правительства относительно разработки новых месторождений урановых руд и развития ураноперерабатывающей промышленности выглядят экономически необоснованными», — вважає Євген Сергійович Колішевський, виконавчий директор МГЕО «Голос Природи» (м. Дніпродзержинськ).

«Ми вимагаємо переглянути Енергетичну стратегію України до 2030 р., з врахуванням нестачі водних ресурсів в Україні, негативним станом екосистем річок, нестачею та незадовільною якістю питної води. Ці питання геть не були враховані і Стратегії. Ми вважаємо, що держава повинна посилити контрольні функції Держводгоспу України щодо використання водних ресурсів та земель водного фонду України для потреб енергетики. І налагодити неухильний контроль за процесом державної екологічної експертизи об’єктів енергетики, функціонування яких пов’язано з водою, а також значними ризиками для довкілля і людей, можливим погіршенням техногенної та екологічної безпеки, водопостачання населення, якості питної води», — проголосив Віктор Павлович Мельничук, виконавчий директор НЕЦУ.

«Общественность, без сомнения, нашла самое узкое место в Стратегии — это вода. Я не понимаю, откуда собираются брать воду для дополнительных ядерных реакторов, воды просто нет. Тем не менее, я хочу обратить внимание общественности на другую серьезнейшую проблему безопасности — Украина не проходит 2013 год по потреблению. Мои расчеты показывают, что система энергоснабжения физически не сможет больше обеспечивать уровень потребления энергии в стране, и нам грозит коллапс. Я призываю общественность всю свою энергию направить на решение этой главной, по моему мнению, проблемы», — заявив перший міністр енергетики України Віталій Федорович Скляров.

В’ячеслав Сандул та Юрій БабінінВ громадських слуханнях взяли участь представники НУО та депутати місцевих органів влади з місць розташування діючих АЕС. Населені пункти 30 км зони Запорізької АЕС представляли: с. Водяне Запорізької області — депутат сільської ради Білицький Василь Іванович, м. Нікополь Дніпропетровської області — депутат міської ради Бабінін Юрій Дмитрович і депутат міської ради 3-х попередніх скликань Сандул В’ячеслав Андрійович, які повідомили про обурення місцевих жителів планами добудови 7-го та 8-го блоків ЗАЕС, екологічні і соціальні проблеми, викликані водогосподарською діяльністю атомних станцій з переходом на прямотокове водокористування та їх впливом на стан поверхневих вод та питне водопостачання місцевого населення.

Громадські слухання тривали чотири години. Організатори сподіваються, що це був тільки перший крок до розвитку постійного діалогу з громадськістю по питаннях екологічної безпеки стратегічного розвитку енергетики. Серед інших, на слуханнях виступили представники НТСЕУ, представники екологічних громадських організацій м. Миколаєва, м. Чортків Тернопільської області, розробники Енергетичної стратегії України до 2030 р., фахівці наукових інститутів та установ. Для багатьох учасників, зокрема чиновників та науковців-енергетиків, запропонований формат був доволі новим, адже на громадських слуханнях статус або чин не грає вирішальної ролі, кожен може виступити, якщо запишеться у президії, так само як кожен з нас, не залежно від віку, фаху, посади, наукового ступеню чи регалій є ГРОМАДЯНИНОМ, і ми повинні вчитися розмовляти одне з одним на рівних як громадяни однієї країни.

За результатами слухань та наданими матеріалами і пропозиціями буде підготовлено підсумковий документ та видано збірку матеріалів, які будуть розповсюджені серед народних депутатів України, уряду, науково-дослідних установ, учасників слухань та інших зацікавлених сторін.

Оргкомітет екологічних громадських організацій з підготовки та проведення Громадських слухань.

Для контактів: info@mama-86.org.ua, 456-13-38, 453-47-96