Заява Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86» щодо «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року» Друк
Понеділок, 01 серпня 2016, 13:34

mama-86-logo-240x160Зміст «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року», схваленої КМУ 13 липня ц.р., засвідчує несприйняття принципів інтегрованої екологічної політики очільниками енергетичної галузі та виконавчою владою в цілому. Урядовці нової формації демонструють свідомість «перетворювачів природи» радянської доби, вперто ігноруючи передбачувані руйнівні наслідки своїх дій.

Лише брутальним домінуванням економічних інтересів над екологічними можна пояснити намір будівництва нових об’єктів гідроенергетики в умовах теперішньої зарегульованості стоку Дніпра та неухильного зростання загроз маловодності пов’язаних як із зміною клімату (зокрема, з посухами), так і неналежним управлінням водними ресурсами, що призводить до надмірного використання води. Загальновідомими наслідками будівництва рівнинних ГЕС є гідроморфологічні зміни річок (зарегулювання стоку, підйом рівнів води, акумулювання її значних об’ємів та донних відкладів, затоплення значних територій для формування ложа водосховищ), які спричиняють деградацію річкових екосистем і втрату їхньої здатності до самоочищення водного ресурсу, якісного та кількісного відновлення біоресурсів, а також підтоплення прилеглих територій та суттєве забруднення поверхневих вод — джерела питної води для 70 % українців.

Сьогодні на порядку денному мусить стояти не питання подальшої розбудови гідроенергетичних потужностей на Дніпрі та створення «каскаду ГЕС» на Дністрі, а ліквідація бодай частини ГЕС Дніпровського каскаду задля відновлення природного водотоку та мінімізація негативних екологічних наслідків функціонування діючих гідроелектростанцій на річці Дністер.

При цьому цинічним маніпулюванням громадською думкою виглядає спроба використання природоохоронних аргументів на обґрунтування доцільності Програми.

По-перше, заявлене зменшення викидів ТЕС на органічному паливі та його економія матимуть місце лише в разі виведення цих підприємств з експлуатації, про що не йдеться. Найімовірніше, нові гідроенергетичні потужності не компенсуватимуть виведення потужностей теплової генерації, а доповнюватимуть їх для покращення перспектив забезпечення експорту електроенергії, який лише за останні місяці зріс на 2,9 млрд кВт.

По-друге, реального зменшення (чи, хоча б, обмеження) рівня викидів Міненерговугілля слід домагатися не у віддаленій десятирічній перспективі, а вже сьогодні, шляхом підвищення енергоефективності (а не розмовами про неї), комплексного і збалансованого (а не вибіркового) впровадження потужностей всіх видів відновлюваної енергетики(гідро-, сонячної, вітрової, біогазової, тощо), технічного переозброєння діючих ТЕС, модернізації діючих ГЕС, впровадження інноваційних мікроГЕС.

Третє (але не найменш важливе): ніякі уявні позитивні зрушення у подоланні екологічних негараздів не можуть здійснюватись за рахунок реального поглиблення інших існуючих та створення нових екологічних проблем.

Прийняття Програми здійснювалось із ігноруванням загальноприйнятих в Європі демократичних норм і міжнародно-правових зобов’язань України, закріплених в Оргуській Конвенції та низці інших актів, ратифікованих Україною (зокрема, Конвенції Еспо та Протоколу про СЕО до зазначеної Конвенції). Навіть після прийняття і оприлюднення Програми Міненерговугілля обмежилось лише імітацією громадського обговорення у вигляді відеоконференції за участі посадовців міністерства та неназваних «експертів від громадськості» з Чернігівської, Львівської та Одеської областей, хоча Програма має загальнонаціональне значення, а наслідки її впровадження безпосередньо зачіпатимуть життєві інтереси мешканців цілої низки регіонів України.

Зауважимо при цьому, що проект планованої Канівської ГАЕС (Черкаська область)не було реалізовано на зламі 1990-х років саме через його категоричне несприйняття громадськістю, котра рішуче виступила проти пов’язаного із будівництвом руйнування культурного та ландшафтного середовища.

Широкий загал цікавить не лише аргументація Мінпаливенерго, але й позиція Мінекології та Держагентства водних ресурсів, котрі мали б належно оцінювати екологічні загрози пов’язані із впровадженням Програми. Також необхідно визначити і соціальні загрози окремих проектів цієї Програми (зокрема Ташлицької ГАЕС, Дністровського гідрокомплексу, Каховської ГЕС-2 та інших ), що пов’язані з безпекою питного водопостачання, продовольчою та техногенною безпекою в умовах зміни клімату (перш за все, посух, які за останні 10 років спостерігалися майже щороку і охоплювали значні території України).

Програма має пройти не лише громадське обговорення, але й процедуру стратегічної екологічної оцінки (СЕО), що передбачена ратифікованим Україною Протоколом про СЕО до Конвенції Еспо, і Закон про яку в першому читанні було схвалено ВР напередодні прийняття Програми.

Таким чином, виконання рішення КМУ про схвалення «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року» має бути зупинене до проведення відповідного громадського обговорення та набрання сили Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». За підсумками обговорення та оцінки до Програми мають бути внесені відповідні корективи.

***

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Головна Питна вода та санітарія Новини Заява Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86» щодо «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року»
Google+